•  

    Поема "Сон"

    - вершина полiтичноï сатири в творчостi Т. Шевченка

    Поема "Сон" ("У всякого своя доля") написана Шевченком у 1844 роцi в Петербурзi.

    Поет привiз з Украïни живi враження дикоï сваволi помiщикiв, злиденного

    життя i нестерпних страждань крiпакiв. Свiй гнiв вилив вiн у поемi, яка є гострою

    сатирою на царську Росiю часiв Миколи I, на всю систему крiпосницького ладу.

    Пролiтаючи у снi над рiзними мiсцевостями, Шевченко змальовує картину за картиною.

    Цими рядками Шевченко висловлює палкий протест проти суспiльного ладу, заснованого

    на гнобленнi людини людиною.

    Пiсля цього вступу поет говорить, що йому приснився "Сон напричуд дивний". "Так

    буцiм сова летить лугами, берегами та нетрями. ", за нею полинув вiн сам i

    побачив картини життя в рiзних мiсцях Росiйськоï iмперiï.

    Серед царських прихвостнiв лiричний герой побачив i "землячка" з "цинованими

    Aудзиками", чиновника нижчого рангу. "Мерзенний каламар" добре навчався у столицi

    брати хабарi й зневажати рiдне. Образ цього "просвещенного" малороса, хохла став

    синонiмом людини-перевертня, що по-лакейськи плазує перед панами.





  •